Мамо,не плач. Я повернусь весною.
у шибку пташинкою вдарусь твою
Прийду на світанні в садок із росою.
А може дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося ненько,
Вже слово, матусю не буде моїм.
Прийду попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
і рана смертельна уже не болить
Ти знаєш матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою рідненька щемить.
Матінко, вибач за чорну хустину.
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю, і люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
О. Максимишин
Немає коментарів:
Дописати коментар